19 квітня 2016р. у вестибюлі 2-ї роти відбувся інтелектуальний конкурс  «Читацький Х-фактор» з метою підтримки творчих здібностей ліцеїстів, залучення дітей до процесу самоосвіти, самовдосконалення, популяризації читання, а також  підведення підсумків конкурсу «Кращий читач - 2016» і виявлення претендентів у номінацію «Кращий читач року» на конкурсі «Обдарованість 2016».

Завданням проведеного конкурсу було виявлення і підтримка талановитої молоді, формування в учнів навичок самостійної роботи, уміння правильно, лаконічно та логічно висловлювати свої думки та з метою реалізації індивідуальних творчих потреб, подолання кризи дитячого читання.

  Цей захід став завершальним акордом Декади дитячої та юнацької книги в ліцеї.

В інтелектуальній грі приймали участь 7 найкращих читачів ліцею, які за підсумками аналізу читацьких формулярів протягом навчального року опрацювали найбільшу кількість  книжок  різного змісту: Олексій Бахтов і Ростислав Шинькар, ліцеїсти 11-х класів;  Володимир Шевчук, Святослав Бойко, Денис Трач, ліцеїсти 10-х класів;  Сергій Кузьменко і Владислав Колодій,  ліцеїсти 9-х класів.

Журі:  Рябокляч Всеволод Всеволодович  - заступник начальника ліцею з виховної роботи;

Тарнавський Олександр Ростиславович – заступник начальника ліцею з навчальної роботи;

Столяр Тетяна Георгіївна – заступник начальника ліцею з науково-методичної роботи;

Войчишина Валентина Леонідівна –педагог-організатор;

Сафронюк Тетяна Миколаївна – бібліотекар «Славутинки».

Розпорядник конкурсу – Бойко Галина Василівна – бібліотекар ліцею.

Другий творчий конкурс - «Ерудит»

 Кожному учаснику була надана картка з тестовими питаннями у 4-х категоріях: «Світова література», «Українська література», «Історія», «Художня культура».  Картка складалася з 12 питань (по три питання в категорії). Кожна правильна відповідь – 1 бал, тобто загальний максимальний бал цього творчого туру – 12. Термін виконання  - 10 хвилин.

З 18 квітня 2016р. у читальній залі експонується книжкова виставка-реквієм «Гіркий Полин української землі», документальний матеріал зібрано й викладено у теці «Чорнобиль: зупинка цивілізації».

Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких в Україні сотні. Весною воно потопало у свіжій зелені і, здавалось, що ніщо і ніколи не затьмарить красу цього мальовничого поліського куточка.

1971 року неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної АЕС, а 1983-го запрацювали чотири її енергоблоки.

26 квітня 1986 року позначено знаком великої біди. Вибухом зруйновано реактор атомної електростанції, на місці аварії лютує пекельне полум’я, вітер розносить радіоактивний пил і дим, на віки перетворюючи родючі землі на смертельно небезпечну зону відчуження.

«Ночь 26 апреля 1986 года… За одну ночь мы переместились в другое место истории. Совершили прыжок в новую реальность,  и она, эта реальность, оказалась выше не только нашего знания, но и нашего воображения. Порвалась связь времен…  Прошлое вдруг оказалось беспомощным, в нем не на что было опереться…

Военный атом – это Хиросима и Нагасаки, а мирный атом – это электрическая лампочка в каждом доме. Никто еще не догадывался, что военный и мирный атом близнецы. Сообщники. Мы поумнели, весь мир поумнел, но поумнел он после Чернобыля».

                                       Светлана Алексиевич, Нобелевский лауреат в области литературы 2015г.                                                   "Чернобыльская молитва. Хроника будущего".

Катастрофа на ЧАЕС нагадала всьому людству, що воно не освоїло потужну енергію, яку породило. 30 років тривогою гудуть дзвони Чорнобиля, нагадують про величезну небезпеку, що ховається за зневагою людини до природи.                                                                                               

    14 лютого – День Святого Валентина, або свято всіх закоханих. Не дивно, що існує такий чудовий день, адже кожному властиво закохуватися, любити, говорити про свої почуття.

За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.) й поруч з основним покликанням займався природничими науками та медициною.

Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого.

Така сумна історія… Але сьогодні це свято найкращого почуття, яке окриляє, дає сили й натхнення, радість і захоплення. Завдячуючи коханню продовжується життя на землі.

 З 14 лютого у читальній залі експонується книжкова виставка «Святий Валентин дарує кохання». На полицях ліцеїсти побачили твори сучасних українських письменників про чудовий світ почуттів, а також добірку популярної літератури, що допоможе стати справжнім джентльменом,  знайомить з гарними манерами,  виховує смак в одязі, вчить, як досягнути успіху серед друзів. Легенди, що пов’язані з іменем Святого Валентина, романтичні історії кохання,  традиції святкування цього дня у різних країнах зібрано в інформаційній теці «Світ починається з любові…», яка знайшла також місце на полиці виставки.

                     Спом’янімо в пісні славу Крутів, 

                     Найсвятіше з наших бойовищ! 

                    Крути, Крути! Смолоскип в майбутнє, - 

                    Підіймемо наші душі ввиш! 

                                   Богдан-Ігор Антонич

 Героїчна оборона станції Крути далеко­го 1918 року стала своєрідним символом боротьби за самос­тійну державу на по­чатку 90-х років мину­лого століття. Щоправда, пізніше став­лення до цієї події по­мітно змінилося. Час­тина істориків стала недво­значно заявляти, що нічого такого особли­вого тоді біля Круг не трапилось... 

Але крутська дра­ма — подія надто ба­гатогранна для того, щоб оцінювати її спрощено й однозначно. 

Бій під Крутами — героїчна й разом з тим трагічна сторінка історії національно-визволь­них змагань українського народу 1917-1921 рр. Цей бій не мав якогось особливо­го військово-стратегічного значення, але був надзвичайно важливий з точки зору моральної і головним чином національної вартості. Як ознака героїзму, як приклад самопосвяти й сили жертовного духу ук­раїнської молоді.

        Щороку в ліцеї проводяться заходи, присвячені вшануванню української молоді, що поклала своє життя на жертовник української історії. Книжкова виставка «Крути: подвиг і трагедія» експонується не тільки в читальній залі бібліотеки, а й при проведенні заходів у ротах. Добірка інформаційного матеріалу тематичної папки «Це вогненне слово - Крути» надає можливість якнайповніше ознайомитися з історичним матеріалом публікацій періодичної преси. 

         Соборність Української держави - одвічна мрія, яку плекав народ протягом усієї історії боротьби за незалежну Україну. Лише соборна, незалежна і вільна Україна має шанс увійти до спільноти процвітаючих країн як рівноправний партнер і перспективний лідер центрально-східного регіону Європи.

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність.

30 грудня 2015р. набув чинності Указ Президента України № 731/2015 «Про відзначення у 2016 році Дня Соборності України» з  нагоди 97-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що спрямований на консолідацію суспільства навколо ідеї єдності держави, виховання у громадян патріотизму та гордості за героїчне минуле та сьогодення Українського народу.

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну! 

Традиційними стали інформаційні хвилинки в бібліотеці. В січні бібліотекарі підготували матеріал «І сказав Старий рік року Молодому» до свята з такою суперечливою назвою – старий Новий рік. Крім інформаційного матеріалу, що подавався як відповіді на питання: «Чи не хотіли би ви дізнатись про… », підготували книжкову викладку, яка постійно привертала увагу ліцеїстів.

 З 12 січня 2016р. в читальній залі експонується книжкова виставка – експозиція творів «Джек Лондон: велич таланту й парадокси долі», що присвячена 140-річчю від дня народження (1876-1916) американського письменника.

 Літературний і життєвий шлях письменника був складним. Краще аніж Всеволод Неділько про цю людину не скажеш: ««Джек Лондон пройшов недовгі життєві гони – він прожив лише сорок літ, - але шляхи за його могутніми плечима прослалися довгі, круті, складні й суперечливі, і чимало терня судилося йому протоптати на тих шляхах. Пережитого ним, доконаного ним, книг написаних ним за коротке своє життя, далебі, вистачило б на добрий десяток енергійних людей».

       Ліцеїсти постійно цікавляться творами Лондона. Роман «Мартін Іден», цикл «Біла Безмовність» знаходять свого читача в нашій бібліотеці. А україномовна книжка «Жага до життя» не повертається на полицю стелажа, її читають і пропонують товаришам, пригодами на її сторінках захоплюються і  переказують. 

       За соборну вільну Україну

       Аз молюся, Боже мій, до Тебе:

        - Україну, мову солов'їну,

       Край пшеничний під блакитним небом,

       Ріки збережи й сади веселі,

       Ароматами медів залиті,

       Їх дари солодкі, соковиті;

       Ниспошли нам злагоди в оселі,

                                                                            У Твоїй руці -Твої ми діти;

                                                                            Миру, ласки дай міста і селам,      

                                                                            Огради од фарисейства й злоби;

                                                                            Лихо одверни, тяжкі хвороби,

                                                                            Юрби заздрих, ницих та облесних;

                                                                            Сподоби розквітнуть на просторах

                                                                            Яко на земних так і небесних.

                                                                                               Дмитро Білоус                                                                                                                                                                                                                                                                                               

З 6 листопада 2015р. у читальній залі експонується виставка-персоналія «Літописець українського козацтва», присвячена 160-річчю від дня народження українського історика, письменника Д.І. Яворницького (1855-1940).

Ім’я Дмитра Івановича овіяне легендами. З ним пов'язані малоймовірні, на перший погляд (для тих, хто не знав близько вченого), пригоди при розшуках залишків козацької старовини. Копіткий збирач народних переказів і спогадів, він сам став героєм багатьох з них. Характеризуючи багатогранну діяльність Яворницького, видатний український радянський поет-академік М. Т. Рильський влучно відзначив: "Це був учений і діяч з дуже широким колом інтересів: історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник-прозаїк, що пробував свої сили й у віршуванні. Але в центрі його уваги була історія Запоріжжя, в яке він був по-юнацькому закоханий". На думку Рильського, "запорозький характерник" (так по-доброму він називав Яворницького) - це "одна з найсвоєрідніших постатей і один із найцільніших характерів".

На виставці представлені праці Д.Яворницького "Історія запорізьких козаків" (1892 - 1897), "Вольності запорізьких козаків" (1898), "Іван Дмитрович Сірко - славний кошовий отаман війська запорізьких низових козаків" (1894), а також сучасні книги, що поглиблюють  знання ліцеїстів про славні козацькі часи. Велику зацікавленість визвала стаття кандидата історичних наук О.І. Гуржія «Дмитро Іванович Яворницький. Біографія», що познайомила читачів з особистістю історика, з його багатоплановими творчими пошуками, неординарністю мислення, причетного до найбільш важливих питань суспільного життя.

       Стало доброю традицією 9 листопада у нашій країні святкувати День української писемності та мови. У читальній залі бібліотеки експонується виставка літератури  «Світ Українського слова». А ще разом з учителем української мови і літератури Колендзян О.С. ми провели конкурс творів-мініатюр «Портрет рідної мови».

Багато відомих людей висловлювали свої думки про українську мову. Згодом ці фрази ставали крилатими. Хіба замислювався Іван Огієнко над тим, що його будуть цитувати потомки, коли говорив, що «народ, який не створив собі соборної літературної мови, не може називатися свідомою нацією». А ми, його нащадки, склали «10 заповідей Івана Огієнка про мову» для всіх справжніх українців.

На вибір ліцеїстам було запропоновано сім тем, однією з яких був роздум «Чи повинна українська мова бути державною?»

Це питання викликало найбільшу зацікавленість учнів 11-А та 11-Б класів. Найцікавіші, на нашу думку, цитати  з творів ми доводимо вашій увазі.

1.        Мова – це серце народу: гине мова – гине народ. Якщо українська мова не буде державною, тоді виходить, що українського народу не існує і не існувало. Вся наша боротьба зійде нанівець. Кожен громадянин України повинен знати свою соборну мову, літературу, вимову, правопис, і він не повинен псувати свою мову словами – паразитами. (Владислав Оріщен, 11-Б клас)

2. Змінити українську мову на іншу – це погубити українське суспільство, вбити українську літературу, люди не будуть знати своїх героїв. (Михайло Городницький, 11-А клас)

3. Не потрібно цуратися своєї мови, а потрібно пишатися! Спілкуйтеся мовою свого народу, любіть її, шануйте рідну мову. (Руслан Коваль, 11-Б клас)

4. Я впевнений, що українська мова має бути державною, адже український народ має розмовляти рідною йому мовою. (Ростислав Бешлей,  11-Б клас)

5. Якщо не буде української мови, то не буде України та українського народу. (Артем Даценко, 11-Б)

6. Я за те, щоб мої діти мали змогу вивчати та спілкуватися українською мовою. Я закликаю наш народ любити та поважати мову наших предків, бо саме шана до рідної мови є ознакою культури рідного краю. (Олександр Чілійчук, 11-Б)

7. Ми повинні берегти мову, бо, як казала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». (Олексій Бахтов, 11-А)

8. Припустимо, що Україна - певна хімічна речовина, до якої входить такий компонент, як мова. Видозмінивши цей компонент навіть дуже схожою мовою, отримаєш зовсім іншу речовину – державу, із своїми властивостями і ознаками. Тому в Україні єдиною державною мовою має бути українська. (Станіслав Одайний, 11-А).

    Багато гарних слів сказано ліцеїстами  про українську мову, її мелодійність, чарівність, неповторність. Всі абсолютно впевнені, що вона повинна бути єдиною державною, її потрібно поважати, знати і любити.

Нетерпимі часто платять дорого за те, що терплячим дістається безкоштовно.

                  Французьке прислів’я

16 листопада 2016р. у ліцеї проходив День Толерантності у рамках акції «16 днів без насильства». Сьогодні людство приходить до усвідомлення жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Толерантність людей є найважливішою умовою миру, злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві. Мистецтво жити у світі несхожих людей та ідей розкривається у творах, що представлено на книжково-ілюстративній виставці «Толерантність – шлях до миру». Окремо увагу приділено питанню попередження ксенофобії.   Добірка книжок та ілюстративного матеріалу мала на меті виховання спостережливості у ліцеїстів, здатності бачити та розуміти відмінності іншої людини від себе, розвивати адекватну самооцінку, виховувати людяність, чуйність, терпимість і небайдужість.

 "Сталін, щоб централізувати повну владу у своїх руках, мав вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію в розумінні народу, знищити Україну як таку. Розрахунок був дуже простим і вкрай примітивним: без народу немає й окремої країни, а в результаті - немає проблем".

        Джеймс Мейс, американський дослідник.

28 грудня 2015р. в день пам’яті жертв  Голодомору та політичних репресій в бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-реквієм «Розірване кільце життя». В цей день бібліотекар Бойко Г.В. провела низку інформаційних бесід з ліцеїстами, під час яких постійно наголошувала, що в історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії.  Причини його частково мали об’єктивний характер - посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України. 

Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу  його спричинили, насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

Як писав відомий американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс, „Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактору, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk („первісний народ”)”.

         Ліцеїсти 9-А класу під керівництвом вихователя Сотнікова С.О. та вчителя історії Кулешова А.В. відвідали виставкову експозицію Кам’янець-Подільського музею-заповідника. Старший науковий співробітник історичного відділу Воляровська Л.П., провідний науковий співробітник музею-заповідника Нестеренко В.А.  розповіли про Голодомор в Україні 1932-33рр. та його жахливі наслідки для нашої країни. Проникливі вірші декламували ліцеїсти Михайло Косінов і Антон Швець.

     1 грудня 2015р. у бібліотеці було розгорнуто інформаційну виставку «СНІД не знає жалю й каяття» до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Ліцеїсти мали можливість познайомитися з матеріалами, що наголошували на необхідності правильної статевої поведінки, дотримання правил особистої гігієни. Добірка мала на меті достовірно розповісти про проблему, пропагувати здоровий спосіб життя нашої молоді.

3 грудня 2015р. ліцеїсти 9-А класу (вихователь Сотніков С.О.) були присутні на зустрічі з Сергієм Пантюком – поетом, нашим земляком.  Він є учасником  Євромайдану (від 26 листопада 2013 р.), Революції Гідності та АТО (у складі Добровольчого батальйону ОУН). Автор презентував три книжки. В них багато війни, суму й розпачу, але ще більше віри у вищу справедливість - перемогу. Частину грошей, що виручені від продажу книжок, С.Пантюк використовує для волонтерської діяльності. Ліцеїсти  також придбали книги автора, які подарували бібліотеці.

«З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю…»

                      Михайло Старицький

З 14 грудня 2015р. у читальній залі бібліотеки експонується виставка – персоналія «Михайло Старицький: Гра долі», що присвячена 175-річчю від дня народження (1840-1904) українського поета, драматурга, прозаїка, громадського діяча.

Він належить до однієї з уславлених українських родин – Старицьких-Лисенків, що своєю подвижницькою працею сприяла розвиткові культурного руху другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Мистецька особистість М.П. Старицького гармонійно поєднала в собі літературний і артистичний дар, почуття громадського обов’язку, культуру наставництва. Він належить до тих постатей в історії вітчизняної культури, які викликають подив і шану розмаїттям таланту. Добірка книжок виставки мала на меті представити М.П. Старицького як поета і драматурга, прозаїка  і перекладача. Інформаційний матеріал містить розповіді про життя організатора театральної справи – режисера, актора,  керівника театральних труп, активного громадського діяча. Серед ліцеїстів 10-х класів виставка викликала зацікавленість у зв’язку з тим, що нещодавно вони знайомилися з творчим доробком Старицького на уроках з української літератури. А підбірка літератури розширила коло знань ліцеїстів про Михайла Старицького, відкрила його найкращі і досі незвідані таланти, про які не йшлося на уроках.